Священик і професор
Ці сторінки присвячені життю, мужності та прикладові одного з великих діячів ХХ століття, кардинала Йосипа Сліпого, отця і глави Української Греко-Католицької Церкви, який помер на вигнанні в Римі 7 вересня 1984 року. Він був натхненним ученим, священиком і єпископом, який блискуче керував стадом мучеників і пропалих безвісти. І безумовно - був великим українцем свого часу.
Сповідник Христа, якого кидали до в'язниці, катували, морили голодом, мучили неймовірним холодом, висміювали, ображали, лаяли: терпів усе заради єдності з Містичним Тілом. Він був справжнім принцом Церкви і дав своєю присутністю більше слави Священній Колегії Кардиналів, аніж йому дало його призначення на посаду. Однак, не тільки через його талант, через страждання і славу ми, звичайні християни, звертаємо на нього увагу, щоб в світлі його життя вдосконалитись самим. Ні, його приклад вчить нас чогось значно більшого і в той же час простого: наслідувати Ісуса і ставати подібними до Нього.
Його справжнє ім'я Роман Коберницький-Дичковський, але тепер він більше відомий як Сліпий. Він - хлопчик із села Заздрість, у Західній Україні. Ще 1897 року, в п'ять років, він вчив читати свого брата Йосипа, а майже сторіччя пізніше вже всьому світу він буде відомий як Йосип. Він стане великою людиною в своїй країні. Стане світлом, яке буде сяяти впродовж усього ХХ століття в темряві комунізму, який заперечував Бога.
Йосип Сліпий народився 17 лютого 1892 у глибоко християнській родині. У дуже ранньому віці він показав любов до навчання і Божих справ. Був міцної статури, благородний і гарний на вигляд. У віці 19 років здобув середню освіту в Тернополі та, живучи у єпархіальній семінарії, почав студіювати філософію у Львівському університеті. Він хвилювався, що бажання стати професором університету може завдати шкоди його священичому покликанню. Але благочестивому митрополитові Львова, Андрею Шептицькому, вдалося звільнити його від турбот, посилаючи на продовження навчання до Інсбрука (Австрія). У вересні 1914 року царські війська окупували Західну Україну і заарештували Шептицького, тому що "він нагадав своїй пастві, щоб залишалися вірними Папі". Митрополит Андрей перебував у в'язниці до березня 1917 року, аж поки царський уряд був повалений.
Режим царської влади та Російська Православна Церква в Україні придушували права України та Української Греко-Католицької Церкви, об'єднаної з Римом. Вони ніколи не визнавали Брест-Литовської унії 1596 року, за якою Українська Греко-Католицька Церква відновила спілкування з Апостольським Престолом. На священика Йосип Сліпий був висвячений 30 вересня 1917 року. Він повернувся з навчання 1918 року, отримав звання професора, а потім вирушив до Риму продовжувати навчання. Додому він повернувся 1922 року вже професором догматичного богослов'я, був викладачем Греко-Католицької Духовної Семінарії у Львові, а також засновником та редактором щоквартальника "Богословія". 1929 року Йосипа Сліпого призначили ректором Львівської Богословської Академії, на цій посаді він залишався до 1944 року. Це був період, коли він працював, як священик і вчений.