Книжкова виставка - сполох Пам'ятаймо уроки Чорнобиля

Ліна Костенко

ЧОРНОБИЛЬ-2

Ліси хриплять застуджено, як бронхи.
У Зоні тиша. Тиша гробова.
Лиш мілітарним привидом епохи
«Чорнобиль-2» над лісом проплива.
Фантом, кістяк, антена дальніх стежень,
він прихопив ті сосни під пахви.
Там спить їжак. їжак узимку лежень.
І ніч іде з ліхтариком сови...

Фольклорні посиденьки І лине пісня до небес: Христос Воскрес(великодні пісні, гаївки, вірші)

Від користувачів бібліотеки записано забуті гаївки. Одна з них "Тільки дівчина маленька".


            Тільки дівчина маленька
Тільки дівчина маленька,у-ха-ха,
Тільки дівчина маленька, раз!
Доня України -неньки, у-ха-ха,
Доня України -неньки, раз!
Українкою зовуся, у-ха-ха,
Українкою зовуся, раз!
Тою назвою горджуся, у-ха-ха,
Тою назвою горджуся, раз!

Також записані гаївки від старожилів Луців Л. та Легкої Н. "В нашім селі на горбочку. Гей!Стоїть церква на видочку..."  , "Горіла тополя аж до Тернополя" і "Христос Воскрес". Хто хоче слова гаївок просимо завітати в бібліотеку. 

Виставка писанок Писанковий дивограй. Проведена година корисних порад Рецепти - Солодкий Великдень

Проведена година корисних порад Рецепти - Солодкий Великдень
Шоколадны яйця

шоколад	300 г.
сметана	300 г.
сир кисломолочний (творог)	15 г.
цедра лимона	1 шт.
пудра цукрова	20 г.
цукор ванільний	10 г.
курага	4 шт.
горіхи волоські	4 шт.
повітряні кульки	4 шт.
Розраховано на 4 порції Приготування Кульки добре помити, несильно надути, надавши їм необхідної форми. Шоколад розтопити на водяній бані. Занурити кульки до половини в шоколад і прибрати до холодильника застигати на 20 хвилин.Тим часом сир збити із сметаною, ванільним цукром, цедрою, пудрою. Курагу запарити і начинити ядрами волоських горіхів. Дістати з холодильника шоколадні заготовки, випустити повітря з кульок і легко відділити кульки від шоколадної шкарлупки. Заповнити шоколадні яйця начинкою, зверху поставити начинену курагу. Смачного!

Книжково-ілюстративна виставка Великдень- свято воскресіння

Конкурс-гра Книжкові загадки -дитячі відгадки(2-5 класи)

* * * Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить. (Міст)	* * * По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить. (Комбайн)
* * * Хоч не літак, а крилатий, Без крил не може працювати. (Вітряк)	* * * Знизу клин Зверху млин. Тече вода А їй не біда. (Парасолька)
* * * І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна. (Калина)	* * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус)
* * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко)	* * * Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати – Нема що збирати. (Зірки)
* * * Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю. (Олівець)	* * * Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток. (Електровоз)

Шевченківські читання "Кобзар у наші оселі"

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу. /37/

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

Бридня!.. А й досі, як згадаю,

То серце плаче та болить,

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

Не був би в світі юродивим.

Людей і [Бога] не прокляв!

Книжкова виставка Горить свіча Шевченкового слова