Ліна Костенко- поетеса епохи, поетичні читання

 Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителі 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.

Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Година порад на тему : Історія української вишивки

Українське мистецтво вишивання має давнє походження, витоки якого сягають епохи неоліту.

Вишивки були відомі ще в II ст. до н. е.

Стародавнє поширення одягу з вишивкою на території України засвідчують зображення на творах декоративно-ужиткового мистецтва скіфської доби (золота пектораль з кургану Товста могила (ІV ст. до н. е.), срібна ваза з кургану Чортомлик (ІV ст. до н. е.), чаша з кургану Гайманова могила (ІV ст. до н. е.) та ін.). На знаменитій куль-обській вазі можна розрізнити сітчасті візерунки: ромби, кола, хрести. Металеві фігурки так званих «танцюристів» із мартинівського скарбу на Черкащині (ІV ст. н. е.) мають на пазусі сорочок широку манішку з сітчастим орнаментом, яка сягає від коміра до пояса. Подібну «манішку» виявлено на бронзовій статуетці з-під Хорола на Полтавщині (ІV–VІІ ст. н. е.)

Виставка- перегляд на тему: Ми роду козацького діти

Книжкова виставка-символ на тему Найкраща країна - моя Україна

Народознавча година Ой не ріж косу,бо хорошая

Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. А чи знаєте ви, чому коса заплітається з трьох частин? Два елементи – це життя сонця і природи, а третій – символ сім`ї. Нерідко дівоча краса асоціювалась із «русою косою до пояса». Про це співається у відомих піснях «Розпрягайте хлопці коней» та «Вечір надворі, ніч наступає». Працівники міської бібліотеки м. Бучач провели урок народознавства "Дівка косу чесала, красну квітку вплітала", на якому присутні мали змогу не тільки прослухати змістовний та цікавий матеріал про косу, а й продемонструвати свої досягнення в "мистецтві" плетення коси. Побутує думка ,що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня. Про охайність дівчини говорили: « Яка коса - така і краса». Здавна вважалось самим великим недоліком для дівчини чи жінки братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таку говорили: « У неї на голові сорока гніздо звила», «У неї в косах сім чортів стрибало».

Хвилина корисної інформації Природа на твоїй долоні

У Швейцарії в 1969 році випав чорний сніг, якраз на Різдво, а в 1955 році на Каліфорнію обрушився зелений снігопад

Температура типової блискавки може перевищувати 30,000 градусів за Цельсієм - це приблизно вп'ятеро більше, ніж температура поверхні Сонця.

Сніг відбиває в космос до 90% сонячного світла. Більше жодне природне тіло не володіє такою відбивною здатністю.

У ядрі нашої планети міститься вп'ятеро більше золота, ніж у всіх інших породах, доступних для розробки, разом узятих. Якби все золото ядра Землі вилилося на поверхні, то покрило б всю Землю шаром завтовшки пів метра. Цікаво, що в кожному літрі води всіх річок, морів і океанів розчинено близько 0,02 міліграма золота

Перетинаючи афгано-китайський кордон, годинники потрібно переводити відразу на 3,5 години вперед. У світі немає більше місця, де один крок займав би стільки часу

Лінія зміни дат проходить в Тихому океані по 180-му меридіану. Перетинаючи ЛПД із заходу на схід, можна повернутися на 24 години назад - у «вчора», а при русі зі сходу на захід потрапити на добу вперед - в «завтра». 

У Болівії є незвичайна рівнина Salar de Uyuni, яка покрита товстим шаром солі. Її площа становить понад 12 000 км², і в певні моменти часу вона покривається тонким шаром вологи, перетворюючись у величезне дзеркало. Цю її властивість використовують для налаштування оптичного устаткування на супутниках Землі

Одним з ключових параметрів при відборі першого космонавта був зріст не більше 170 см, і вага не більше 70-72 кг. Вимоги до зросту й ваги виникли через технічні обмеження на космічному кораблі «Восток»

Літературний портрет : Агнон: Від Бучача до Єрусалима

125 років тому, 17 липня 1888 року, в повітовому місті Бучачі (тепер Тернопільська область) народився Шмуель Йосеф Галеві Чачкес (літературний псевдонім, а потім  прізвище – Аґнон), який 1966 року став став першим народженим у Галичині лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Він походив із хасидської заможної родини Шолома Мордехая Леві Чачкеса, знавця гебрейської релігійної літератури, що не цурався гендлювати худобою. Шмуель Йосеф навчався у хедері, де студіював Тору і Талмуд, крім старої (іврит) та нової (ідіш) гебрейських мов, знав від дитинства і вільно говорив польською, українською та німецькою. 

Ще 1903 року з'явилися його перші публікації мовою ідіш в часописах «Hamicpeh» («Оглядова вежа») та «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), газетах Бучача, Коломиї, Львова. У 1906 Шмуель Йосеф переїхав до Львова,  де працював у гебрейській пресі.

Щоб уникнути служби у війську Австро-Угорщини, емігрував у 1907 до Палестини. Там надрукували його повість «Покинуті дружини», оповідання «Агуни». Писав він на їдиш, потім перейшов на іврит. Першим його твір цією мовою "Все владнається" вийшов 1912 року.

У 1913 р. переїхав до Німеччини, де жив у Берліні та Гамбурзі, збирав хасидські перекази. Там молодий письменник знайшов собі мецената –  багатого комерсанта Зальмана Шокена, який допомагав видавати твори та виділив у 1915 році стипендію на 5 років. У 1919 р. дружиною письменника стала Естер Маркс.

1924 року письменник Ш.Й.Чачкес оформив свій літературний псевдонім Аґнон – з івриту «покинутий» (так називалося його оповідання, написане у 1908 р.) власним офіційним прізвищем. Того року він повернувся до Палестини, видав роман «Весільний балдахін» про пригоди бідного хасида у Галичині. Після відвідання рідного Бучача (1929) свої враження він описав у творах «Проста історія» (1935) та «Гість на одну ніч» (1939).

Галицька та українська тематика відображена в багатьох творах Аґнона. Найперше в оповіданні «Бартка Добуша» та романах «Видання заміж», «На морській глибині», інших творах: «У колі праведних», «Старі й молоді разом», «Проста історія». Літературознавці знаходять вплив на Аґнона творчості Миколи Гоголя та Михайла Коцюбинського.

Зокрема в оповіданні «Бартка Добуша» переповідається гебрейська легенда про напад опришків на Коломию. Там Добуш потрапив у надвечір’я суботи в дім рабина Ар’є, який саме освячував хліб та вино. Крапля вина капнула на бартку і відтоді не зможе Добуш поворухнути нею у кожний сьомий день тижня, щоби не ображати гебреїв, коли вони святкують суботу...

Шмуель Аґнон писав повісті, оповідання, дитячі казки, опрацьовував народні легенди. Відомі його книги «У мирі та спокої», «Книга буття», «І ті та інші», «Зовсім недавно», «Ідо та Ейнам». Багато його книг видавалося німецькою та англійською мовами, що сприяло популярності письменника в світі.

1966 року Шмуль Аґнон першим з івритомовних та їдишемовних письменників отримав Нобелівську премію з літератури. Премію надали письменнику за «оригінальне мистецтво оповіді, навіяне гебрейськими народними мотивами».

Помер 82-річний Шмуель Йосеф Аґнон 17 лютого 1970 в Єрусалимі. В його помешканні створено меморіальний музей.

Українською мовою надруковано поки що небагато текстів Ш.Аґнона. 2002 року в Тернополі відбулись присвячені йому 11-і Нобелівські читання. Тоді презентували його книгу «Бучач. Обітована земля його серця», перекладену українською мовою.