Молитва
до мови
(За Катериною Мотрич)
Мова моя українська! Пресвятая Богородиця мого народу! Від наших пращурів, чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена.
Мова рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земній славі народу нашого та тримаєш його на небесному олімпі волелюбності і гордості духу.
Мова! Одвічна суть наша у своїй неподільній трійці, бо єси Бог Любов, Бог Віра і Бог Надія! Ти стоїш на чатах вівтаря духовного храму і не вмер і не перевівся рід наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий і щирий, свято руський, хрещений талантами та невмирущим скарбом традицій і пісень, наповнюєш душі Божественним сяйвом сонячно – блакитним бо то є кольори життя і вищого знамена.
Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжній дорозі людської долі! Твої джерела б’ють з правічних глибин матінки – землі, тому й вогненна така. Купаються в тобі нічні зорі, тому й чарівна така, кохаються в тобі вуста матері, тому й ласкава така. Зцілюєш ти втомлених духом, даєш наснагу, здоров'я та довгий вік, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою і вдихає Тебе, молиться словом Твоїм.
Мова наша! Пресвятая й незаймана діва! Яничарами по степах гнана, на курних шляхах переймана, чужинцями нищена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, ідолами потоптана, у рабстві упокорена.
Мова наша! Недоросла зрілості, передчасно змарніла, у муках виснажена, нищенкою вбрана, онуками – покручами зневажена. Стражденниця, великомучениця, матір Божа наша, до Сибіру й на Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, стонадцять раз розстріляна, чорнобильським порохом припорошена.
Мова наша! Убога прочанка з простертою рукою. Осквернена й знесилена твоїм сім’ям звироднілим. Що вродило не з квітучих полів, де янгелом вітають, а з валуєвського тирловища, де густо родить чортополох забвіння, ,осот безпам’ятства, блекота запроданства, кукіль дрібно мислення, будяк бездуховності, глод рабської покори, прибиті отрутним порохом повільного вичахання та смерті. Настав же, Боже, золоті плуги Часу і дай силу Плугатарям твоїм переорати той бур’ян.
Прости нас, Мова! Прости гріхи наші вільні і невільні, великі й малі, прости той звабний плід та отруйне зілля, що увійшли в нашу кров та плоть і густо вродили. На горе нащадкам. Прости і онови цю велико страждальну землю, на якій диявол правив свій бенкет. Де здичавілі й сп’янілі янголи забули Бога свого та Святі закони. Прости нас, звироднілих нащадків великого козацького роду, що увірили лукавим пророкам землі чужої, зрадивши самих себе.
Повернися, Рідна, до всіх нас, до кожної оселі та родини. Де б ми не були. Закликаємо тебе із нетрів забуття, висвячуємо святою водою і вогнем лампад, відданою любов’ю синів і доньок, цілуємо лик твій святий і скорботний, матір Божа, Берегине, Мова українська!
Прости! Воскресни! Розродись !Заквітни вічно живим і молодим народним словом. Освіти нас від душевного мороку та очисти цю древню свято руську землю, Русь – Україну, возвелич і порятуй на віки – віків. Амінь!
Немає коментарів:
Дописати коментар