Він увійшов у літературне життя в 1960-х рр. і відтоді його творчість бентежила й продовжує бентнжити душі щирістю, глибиною й образністю.
Народився Борис Миколайович Демків 20 липня 1936 р. в Тернополі, у сім’ї робітників. Здобув освіту в Тернопільській середній школі робітничої молоді, після закінчення якої працював на будівництві газопроводу, згодом – у радгоспі “Пресновський” Північно-Казахстанської області. Закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету імені І. Франка. Був на культурно-освітницькій та журналістській роботі. Очолював літоб’єднання “Cонячні кларнети” при редакції обласної молодіжної газети “Ровесник”. Працював завідуючим літературною частиною обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Завідував відділом літератури та мистецтва журналу “Тернопіль”. Один із фундаторів Тернопільської обласної організації СПУ, голова творчого об’єднання поетів.
Борис Демків – автор збірок поезій “Сувора ніжність”, “Символи”, “Червоне мовчання”, “Крило зорі”, “Древо життя”, “Поезії”, “Ораторія лісу” та книги пісень “Квіти ромена”. У його творчому доробку – низка статей, нарисів, рецензій, творчих портретів та інших публікацій у періодиці. Перший серед літераторів Тернопільщини удостоєний (1972 )звання лауреата обласної премії імені С. Будного. Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, лауреат Всеукраїнської премії ім. Братів Лепких. Член Національних Спілок України – журналістів з 1965 р., письменників з 1967 р. Широко знаний і як наставник молоді, постійно леліяв літературну зміну. Пісні Б. Демківа входять до репертуару багатьох українських виконавців, а в його поезіях збереглася енергетика молодого завзяття.
Серце Б. М. Демківа перестало битися на 65-у році життя, в останній день 2001-го – 31 грудня. Похований на Микулинецькому цвинтарі.
Немає коментарів:
Дописати коментар