Година пам'яті- година поезії Небесна сотня: Ангели сьогодення (до Дня пам'яті Героїв Небесної сотні)

Мамо, не плач. Я повернуся весною...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Ми на Майдані сотню днів стояли, Боролись за Свободу, Волю, Честь, І сто ночей спокійно ми не спали І виганяли банду, що при владі, геть! Країна у вогні була недаром, Й недаром Сотня увійшла до небуття, Не просто люди дихали тим гаром Від шин, що врятували їм життя. Простий народ ішов на БТРи, Не маючи нічого у руках, Їх захищали лиш одні фанери, В беззбройний люд стріляли снайпера. Ми вистояли всупереч погрозам І не здалися під тиском важких куль, Подарували майбуття дитячим долям, Й диктатор втік, вхопившися за руль. Він швидко біг до свого друга, Прибічника його дурних ідей. І в Україні зменшилась напруга, Але побачили непроханих гостей. Російська армія вже насувалась, без питання, Озброєна, чим можна, до зубів. Та збільшилося враз переживання – Чужих зростала кількість вояків. Російські ЗМІ брехали прямо в вічі Свому народу, і без каяття Обман вони вкладали людям в мізки, Щоб почалася світова війна. І сіють розбрат вони далі й далі, І брат на брата з ненавистю йде, І тиснуть вони чвар педалі, Й тихенько смерть в наш дім бреде. Звертаюсь до російського народу: Опам’ятайтесь, люди, я прошу! І миру ми дождемося приходу, Про це я Господа молю. Єднаймось, людоньки, мирімось, Бо ми віддавна є брати. За правду й чесність ми борімось, Та щастя хай прийде в хати.

Ти, що не любиш, мову співочу, 

Ти, що неневидиш, спів солов"я, 

Ти, що катуєш, вбиваєш і топчеш, 

Мою Україну, скажу тобі я:

Волі не вбити, народ не зламати, 

Богом освячена наша земля, 

З пісні-сльози, із могили повстати, 

Силу дає Україна моя. 

Як ти подивишся батькові в очі, 

Матір пригорнеш, підкинеш маля, 

Як ти обіймеш плечі дівочі, 

Тими руками, що вбили життя. 

Плями криваві не змиєш довіку, 

Серце твоє, роз"їдає іржа, 

Щастя не буде тому чоловіку, 

В кого чорніша, від сажі душа. 

З крові невинної зродяться знову, 

Славні Герої, сини Кобзаря, 

Воля зійшла, як зоря світанкова, 

Слава Тобі, Україно моя!!!