Україна в творчості Шевченка

    Уже для багатьох поколінь українців - і не тільки українців - Тарас Григорович Шевченко означає надзвичайно багато. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею. 

    Тарас Шевченко одним із перших вводить в українську поезію образ України, і в його творчій спадщині цей образ своєрідний і багатогранний, в багатьох випадках представлений як об'єкт глибокого душевного, ліричного переживання. До Кобзаря ніхто  глибше і ясніше не дивився на минуле і сучасне України.

    Літературна година "Образ України в творчості Шевченка", яка відбулася в нашій бібліотеці, розкрила дітям найпалкіші сторінки творчості великого Кобзаря - поезії, де почуття синівської самопожертовної любові до Батьківщини висловлено з особливою силою і пристрасю. Звучали уривки з поезій  "Думи мої...", "Мені однаково,..., ""Чи ми ще зійдемося знову", "Сон",  "І мертвим, і живим..." та ін.

    Діяла книжкова виставка "Шевченко - на всі віки".

Колядки із старої шухлядки

"На Різдво Христове свята тишина - 

Вітає Ісуса кожна сторона.

Вечір наступає, спокій настає:

Кожен для Ісуса серце віддає.

На Різдво Христове в кожному селі

Є солома в хаті, сіно на столі,

Дідух у куточку повен колосків - 

Звичай такий давній від наших батьків.

На Різдво Христове рано всі встають,

До святої церкви всі побожно йдуть.

Ходять з колядою, де рідня живе,

Голосом Різдвяним коляда пливе"

Цю старовинну колядку записано від старожилів міста Бучач Наталії Легкої, Ольги Луців та Варвари Осадців, і вона теж звучала на конкурсі колядок "Колядки із старої шухлядки", який проведено із учнями 2 - 5 кл. Гостями свята були пенсіонери і люди похилого віку, які із сльозами на очах слухали різдвяний спів та віншування дітей.

"Хай смачна кутя вам вдасться..."

    Святвечір...На Україні він не обходиться без куті. Готують кутю наСвятий вечір напередодні Різдва (6 січня - Багата кутя), на святого Василя, або старий Новий рік (14 січня) і напередодні Водохреща (18 січня - Бідна кутя). 

   Свято це сімейне: родина має зібратися за святковим столом, щоб упродовж наступного року всі жили дружно. Впродовж дня перед Святою вечерею намагаються дотримувати посту - нічого не їдять, аж допоки не зійде на небі перша зірка... 

    В нашому регіоні на вечерю прийнято готувати дванадцять пісних страв. Починають вечерю з молитви, першою куштують кутю. Страви запивають узваром...

     Учасники години корисних порад "Хай смачна кутя вам вдасться, хай в сім'ї панує щастя" дізналися багато цікавої інформації про секрети приготування страв на Святвечір. Також молодь прийняла участь у вікторині на тему "Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров'я".

Наш рушник є і оберегом, і молитвою...

На рушнику, який бабуся вишивала,

Хлібину запашну я покладу.

На вишиванці квітка вже прив’яла,

А хліб- живий, його безсмертний дух.

Узор я перейму, й на чистій полотнині

Знов птахи оживуть і квіти розцвітуть.

Рушник я збережу.

Наступні покоління

Хлібину хай на ньому покладуть.

                                                                    Людмила Горбач

       Український рушник… З вишитими квітами, зірками, птахами… Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі він був і є невід’ємною часткою нашого життя та побуту. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.

Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, поховання людини .

Простий скромно оздоблений рушник, висів у кожній хаті. В різних куточках України він називався по різному: утирач, утиральник, стирач, витирач, набожники, покутники, плечовики. Приміром, рушник для витирання рук і обличчя – утирач, для посуду, стола й лави – стирач, або стирок, для пов’язування сватів –  плечовий, плечовик, для ікон – набожник...

Ще багато цікавого про український рушник та  пов’язані із ним звичаї та обряди українського народу дізналися учасники народознавчої години „І рушник вишиваний на щастя, на долю дала...”. Звучали поезії, пісні, легенди.

Людська душа – то Божий храм.

Ти — храм! У тебе свій і Бог, і хрест,

Твоїм святиням моляться достойні,

Піднявсь він духом ввись на сотні верств.

Твоя душа в цім храмі — на престолі.

                                                                    А. Янков

 Тобто з храму власної душі до храму величного, неповторного; до храму рідної України.
 У Біблії знаходимо такі слова: "Чи знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого Храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви!" (І послання св. Павла до коринтян.)
Отже, ми з Вами — Божий Храм, в якому повинні бути дев'ять плодів св. Духа: Любов, Радість, Мир, Терпеливість, Доброта, Милосердя, Віра, Лагідність, Стриманість.

Про це та інше йшла мова під час години-уроку „Людська душа – то Божий храм”.

„Місто моє у вишиванках розцвітає”.

Під такою назвою у нашій бібліотеці було проведено конкурс вишивальниць, приурочений до Дня міста. Майстринями вишивки було представлено рушники, сорочки, картини і ін.

 Переможниць конкурсу, а це О.Леськів, М.Луців, Н.Лесів, О.Попович запрошено на обласне свято вишивки.

Отець та ісповідник Української Церкви.

Його справжнє ім'я Роман Коберницький-Дичковський, але тепер він більше відомий як Йосип Сліпий. Він - хлопчик із села Заздрість, що у теперішньому Теребовлянському районі на Тернопільщині, ще 1897 року, в п'ять років, вчив читати свого брата Йосипа, а майже сторіччя пізніше вже всьому світу сам буде відомий як Йосип. Він стане великою людиною в своїй країні. Стане світлом, яке буде сяяти впродовж усього ХХ століття в темряві комунізму, який заперечував Бога.

Із відомими та маловідомими сторінками нелегкого життєвого шляху Йосипа Сліпого юні користувачі бібліотеки ознайомилися під час біографічної сторінки, яка була присвячена 120-й річниці від дня народження видатного церковного діяча.