Діти знайомилися із світлицею старожитностей

    Протягом першої декади червня двері бібліотеки майже не зачинялися - на екскурсію в бібліотеку приходили учні шкіл міста та району. Особливо цікавили дітей Бібліоінтернет та народознавча світлиця старожитностей. 
    Учасники екскурсій приймали участь у міні-вікторинах, отримували змістовні відповіді щодо різних старовинних експонатів народознавчої світлиці, фотографувалися у народних костюмах із експозиції світлиці. Бажаючі стали користувачами бібліотеки.

 

  

Слово чарівне для мам

"Відчиняйте всі двері найширше

Найщирішим веселим словам!

ми для мам прочитаємо вірші,

Скажем слово чарівне для мам!" -

такими словами розпочалася година поезії "люба, мила, рідна моя мати", присвячена Дню матері. Діти 3-6 класів читали поезії С.Олійника, М.Познанської, М.Сингаївського, Д.Павличка, В.Симоненка, Б.Олійника та ін. 

    

    У народознавчій світлиці старожитностей "Берегиня" діяла виставка вишивок "Доля, мережана жіночими руками". Особливу зацікавленість у дітей викликала ікона Матері Божої, яку у далекі 40-ві роки минулого століття на засланні вишивали не голкою, а риб'ячою кісткою Анастасія Луців та Анна Бойко.

Писанки чудові, різнокольорові...

     Писанко чудова,

     різнокольорова,

     ти стоїш над світом

     у величі, красі.

     Тебе споглядають,

     тебе прославляють

     Божі люди світу

     і на Небесі.

  Сьогодні писанка стала символом Воскресіння Ісуса Христа. Але з'явилася перша писанка набагато раніше, аніж християнство прийшло на Україну... 

   Наші давні предки поклонялися сонцю. В ньому вони вбачали і відродження природи, і життя. В яйці теж таїться зародок нового життя, а за формою воно - нагадує сонце. Отож і стало яйце символом відродження весняного сонця. Його і почали розписувати магічними знаками. Так з'явилася писанка.

   Що ж розповідають ті магічні знаки, що їх з прадавна малюють на писанках українці? Про це могли дізнатися всі учасники народознавчої години "Що розповідають нам писанки" та ознайомитися із різноманіттям узорів писанок, представлених на виставці.

Україна в творчості Шевченка

    Уже для багатьох поколінь українців - і не тільки українців - Тарас Григорович Шевченко означає надзвичайно багато. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею. 

    Тарас Шевченко одним із перших вводить в українську поезію образ України, і в його творчій спадщині цей образ своєрідний і багатогранний, в багатьох випадках представлений як об'єкт глибокого душевного, ліричного переживання. До Кобзаря ніхто  глибше і ясніше не дивився на минуле і сучасне України.

    Літературна година "Образ України в творчості Шевченка", яка відбулася в нашій бібліотеці, розкрила дітям найпалкіші сторінки творчості великого Кобзаря - поезії, де почуття синівської самопожертовної любові до Батьківщини висловлено з особливою силою і пристрасю. Звучали уривки з поезій  "Думи мої...", "Мені однаково,..., ""Чи ми ще зійдемося знову", "Сон",  "І мертвим, і живим..." та ін.

    Діяла книжкова виставка "Шевченко - на всі віки".

Колядки із старої шухлядки

"На Різдво Христове свята тишина - 

Вітає Ісуса кожна сторона.

Вечір наступає, спокій настає:

Кожен для Ісуса серце віддає.

На Різдво Христове в кожному селі

Є солома в хаті, сіно на столі,

Дідух у куточку повен колосків - 

Звичай такий давній від наших батьків.

На Різдво Христове рано всі встають,

До святої церкви всі побожно йдуть.

Ходять з колядою, де рідня живе,

Голосом Різдвяним коляда пливе"

Цю старовинну колядку записано від старожилів міста Бучач Наталії Легкої, Ольги Луців та Варвари Осадців, і вона теж звучала на конкурсі колядок "Колядки із старої шухлядки", який проведено із учнями 2 - 5 кл. Гостями свята були пенсіонери і люди похилого віку, які із сльозами на очах слухали різдвяний спів та віншування дітей.

"Хай смачна кутя вам вдасться..."

    Святвечір...На Україні він не обходиться без куті. Готують кутю наСвятий вечір напередодні Різдва (6 січня - Багата кутя), на святого Василя, або старий Новий рік (14 січня) і напередодні Водохреща (18 січня - Бідна кутя). 

   Свято це сімейне: родина має зібратися за святковим столом, щоб упродовж наступного року всі жили дружно. Впродовж дня перед Святою вечерею намагаються дотримувати посту - нічого не їдять, аж допоки не зійде на небі перша зірка... 

    В нашому регіоні на вечерю прийнято готувати дванадцять пісних страв. Починають вечерю з молитви, першою куштують кутю. Страви запивають узваром...

     Учасники години корисних порад "Хай смачна кутя вам вдасться, хай в сім'ї панує щастя" дізналися багато цікавої інформації про секрети приготування страв на Святвечір. Також молодь прийняла участь у вікторині на тему "Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров'я".

Наш рушник є і оберегом, і молитвою...

На рушнику, який бабуся вишивала,

Хлібину запашну я покладу.

На вишиванці квітка вже прив’яла,

А хліб- живий, його безсмертний дух.

Узор я перейму, й на чистій полотнині

Знов птахи оживуть і квіти розцвітуть.

Рушник я збережу.

Наступні покоління

Хлібину хай на ньому покладуть.

                                                                    Людмила Горбач

       Український рушник… З вишитими квітами, зірками, птахами… Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі він був і є невід’ємною часткою нашого життя та побуту. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.

Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, поховання людини .

Простий скромно оздоблений рушник, висів у кожній хаті. В різних куточках України він називався по різному: утирач, утиральник, стирач, витирач, набожники, покутники, плечовики. Приміром, рушник для витирання рук і обличчя – утирач, для посуду, стола й лави – стирач, або стирок, для пов’язування сватів –  плечовий, плечовик, для ікон – набожник...

Ще багато цікавого про український рушник та  пов’язані із ним звичаї та обряди українського народу дізналися учасники народознавчої години „І рушник вишиваний на щастя, на долю дала...”. Звучали поезії, пісні, легенди.