неділю, 21 жовтня 2012 р.

Наш рушник є і оберегом, і молитвою...


На рушнику, який бабуся вишивала,
Хлібину запашну я покладу.
На вишиванці квітка вже прив’яла,
А хліб- живий, його безсмертний дух.
Узор я перейму, й на чистій полотнині
Знов птахи оживуть і квіти розцвітуть.
Рушник я збережу.
Наступні покоління
Хлібину хай на ньому покладуть.
                                                                    Людмила Горбач



       Український рушник… З вишитими квітами, зірками, птахами… Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі він був і є невід’ємною часткою нашого життя та побуту. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.
Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, поховання людини .
Простий скромно оздоблений рушник, висів у кожній хаті. В різних куточках України він називався по різному: утирач, утиральник, стирач, витирач, набожники, покутники, плечовики. Приміром, рушник для витирання рук і обличчяутирач, для посуду, стола й лавистирач, або стирок, для пов’язування сватів плечовий, плечовик, для іконнабожник...
Ще багато цікавого про український рушник та  пов’язані із ним звичаї та обряди українського народу дізналися учасники народознавчої години „І рушник вишиваний на щастя, на долю дала...”. Звучали поезії, пісні, легенди.