середа, 15 листопада 2017 р.

Година духовності на тему: Сила Молитви





Якою є сила молитви?

Результат пошуку зображень за запитом "книга біблія"

Запитання: Якою є сила молитви?

Відповідь: 
Надзвичайно поширеним є переконання про те, що в молитві міститься певна сила. Згідно з Біблією, сила молитви – це сила Бога, Який чує та відповідає на неї. Зверніть увагу на наступне:

1. Господь Бог – Всесильний, Він може все, «тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!» (Луки 1:37, тут і далі сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

2. Господь Бог закликає Свій народ молитися до Нього. Молитва, звернена до Бога, повинна підноситися постійно (Луки 18:1), з висловленням подяки (Филип’янам 4:6), у вірі (Якова 1:5), згідно з Божою волею (Матвія 6:10), на славу Йому (Івана 14:13–14) та бути ревною молитвою праведного (Якова 5:16).

3. Господь чує молитви Своїх дітей. Він наказує нам молитися та обіцяє, що почує нас. «Та коли вони налягли на мене, я закликав до Господа, заволав до мого Бога. І Він зі Свого святого храму почув мій голос, – мій крик долинув до Нього, до Його вух» (Псалом 17:7).

4. Бог відповідає на наші молитви. «Я закликав, бо Ти, Боже, мене вислухав» (Псалом 16:6). «Праведні закликали – і Господь почув та визволив їх від усіх їхніх бід» (Псалом 33:18).

Інша популярна ідея полягає в тому, що сила віри, якою ми володіємо, визначає, чи відповість Бог на наші молитви, чи ні. Тим не менше, Господь іноді відповідає на наші молитви, навіть незважаючи на нестачу віри. У 12 розділі книги Дії Апостолів описується, як церква молилася про звільнення Петра із в’язниці (в. 5). Бог відповів на їхні молитви (в. 7–11). Петро підійшов до дверей молитовного зібрання та постукав, але віруючі спочатку відмовилися повірити, що це насправді був він. Вони молилися про його звільнення, але не очікували, що відповідь на їхню молитву надійде так швидко.

Сила молитви не залежить від нас – це не особливі слова, вимовлені нами, і не особливий спосіб, в який ми молимося, ані частота, з якою вимовляємо ті чи інші слова. Сила молитви не основується на тому, в який бік світу обернене наше обличчя та в якому положенні перебуває наше тіло. Сила молитви не залежить від використання предметів чи ікон, свічок чи чоток. Сила молитви походить від Всемогутнього Бога, Який чує наші молитви та відповідає на них. Молитва пов’язує нас із Богом Вседержителем, і ми маємо очікувати величних результатів, незалежно від того, чи дарує Він те, про що ми просимо, чи ні. Якою би не була відповідь на наші молитви, Бог, Якому ми молимося, є джерелом сили молитви, і Він може та буде відповідати нам згідно зі Своєю бездоганною волею.
Провели Отці ( І.Атаманюк і Р.Іваноньків)

вівторок, 19 вересня 2017 р.

Година спілкування на тему: Вода-кров землі.Господні очі

Результат пошуку зображень за запитом "ВОДА ПРИРОДА\"
Вода Свята

Вода була вже на початку світу. В одній з дохристиянських колядок є слова:
Що ж нам було з світа початку?
Не було нічого — одна водонька.

Воду наші предки називали Святою. У всіх народів вона була обожнювана, як сестра Сонця, тому що дає життя всьому сущому на землі, приносить велике добро, робить землю родючою.
Вода, як і хліб, є даром Божим. У народі кажуть: "Був би хліб та вода, то і голоду не буде''. У замовляннях, молитвах люди зверталися до води: "Водичко, найстарша сестричко".

Кожну водойму — річку, озеро, ставок, копанку, криничку — люди називали словом "дунай" (від перського dhunі, don — річка). Наприклад, у "Слові о полку Ігоревім" читаємо:
"На дунаї Ярославнин голос
слишиться".
"Дівиці поють на дунаї".

А у всім відомому хороводі "Подоляночка" є слова:
"Піди до дунаю, бери дівку скраю".
Тому так багато річок у своїх назвах мають спільне сполучення "дн": Дніпро, Дністер, Десна, Дон, Дінець, Двіна, Дунай і ін.
Б. Грінченко у повісті "Під тихими вербами" подає: "Водоводичко Святенька! Скажи мені, чи гарно тобі жити в моїй хаті підземній? Озвись!.. Мовчить, не озивається... Мабуть, я грішна, що до мене вода не говорить!!!"

Шанування води

З покоління в покоління передавалося глибоке шанування води. П'ючи воду, чоловіки знімали головний убір на знак пошани. Жінки ж зранку одягалися чистіше, ідучи по воду, і наносили її на весь день. Потім переодягалися у робочий одяг і поралися по господарству.
Матері навчали дітей:
*Не плюй у воду.
*Не кидай нечистот у воду.
*Не говори біля води лайливих слів.
Шануючи воду, наші предки приносили воді жертву, переважно у вигляді страв.
За криницями доглядали, щороку чистили їх. На Полтавщині у с. Лютенька протікала невелика одноіменна річечка. Восени, коли основні роботи у полі були закінчені, збиралися чоловіки, жінки і прочищали річку. На кожну вулицю припадала певна частина річки для догляду. І річка віддячувала людям тим же. Вода була чиста і прозора, дно було видно.

понеділок, 17 липня 2017 р.

Проведено розповідь-портрет Роман Шухевич-Головний командир УПА

Рома́н Шухе́вич (псевдо«Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка»30 червня 1907, м. Львів[2] — 5 березня 1950, с. Білогорща, нині у складі м. Львова) — українськийполітичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістівКомандир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту(19411942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (19431950).
Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави[3][4]. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950)[5].
Петро Дужий, ідеолог ОУН, писав про Шухевича: «Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту»[6]. Своє історичне призначення на вищих посадах в українському визвольно-революційному русі доби Другої світової війниРоман Шухевич бачив у тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності та кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 p., підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ щодо створення Української Повстанської Армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу. Шухевич, усвідомлюючи необхідність демократизації деяких організаційних та ідеологічних засад діяльності ОУН, зорієнтував Організацію на створення всеукраїнського політичного представництва у формі УГВР. Завдяки цьому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув з літа 1944 р. загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав просуватись на схід[7].Результат пошуку зображень за запитом "шухевич"

четвер, 18 травня 2017 р.